Суббота,28.05.2022,23:41:16
Приветствую Вас, Гость, не хотите войти?

ДПС України представляє мультфільм „Місто мрії”
Главная » 2011 » Июнь » 3 » Спогади про Львів
14:25:00
Спогади про Львів

Светлана Павлишина и Олег Стефан. За спиной ЛьвовПід час цьогорічних державних свят, а саме з 5-го по 11-те травня 2011 року я перебувала у Львові на запрошення нашого талановитого земляка актора Олега СТЕФАНА. Про його творчість вже писала наша шановна газета «Дунайская заря». Цього року мене знову запросили до Театру ім. Леся Курбаса, в якому наш Олег працює вже більше двадцяти років, на перегляд нових вистав, постановку яких було здійснено останнім часом відомими в світі і в Україні майстрами театрального мистецтва. Вечорами я переглядала вистави, квитки на які шанувальники театру розкуповують за місяць вперед, а в вільний від перегляду спектаклів час, гуляла містом, ходила в музеї, і храми, у Львові їх сила силенна.

 Репертуар театру, як завжди вишуканий, драматургічний матеріал для своїх вистав актори і режисери вибирають серед найкращих зразків світової і української літератури. Режисерські втілення таких вистав є високопрофесійними, сповнені новітніх методів і нестандартних підходів, акторські роботи ні в чому не поступаються надбанням професіоналів європейського рівня.

Львівський театр ім. Олеся Курбаса, це мій найулюбленіший театр в Україні, тому найкращим відпочинком є поїздка до Львова на перегляд нових вистав саме у виконанні цього колективу.

 Цього разу я ознайомилась з виставою «Лісова пісня», за драмою-феєрією Лесі Українки. Постановочна робота виконана режисером Київського національного театру ім. Івана Франка Андрієм ПРИХОДЬКО. Якщо читач думає що прийде в театр і побачить знайому з дитинства гарну «романтичну казку про гармонічне поєднання людини з природою», він помиляється. Ця вистава - неймовірне, яскраве видовище з українського фольклору, глибокий філософський роздум про долю України, як держави. Емоційні сплески акторських робіт такої сили, що глядач завмирає, почуття горя від думки, яка пронизує всі клітини людського мозку і серця, про те, що гине, гине держава, гине Україна, викликає нестримні сльози у кожного, хто сидить в залі. Та невдовзі, зі звуками тихесенької пісні про відродження життя, в серці глядача народжується надія, сподівання, що не вмре Україна, що вона житиме разом з тими, хто вміє її любити, так, як показала в своїй літературній роботі закохана в свою надзвичайну і неповторну, єдину в світі країну – Україну, Леся Українка.

 Вільям Шекспір - «Король Лір» - екстравагантна за формою і стисла за думкою вистава. «Безумці – ведуть сліпих» - така думка з першої і до останньої хвилини прочитується у роботі режисера світового рівня Овлякули ХОДЖАКУЛИ, з Туркменістану, якого до речі за постановку ідентичної вистави, Туркменбаші, вислав з країни, і зараз цей режисер їздить по світу і робить свої вистави в театрах Європи і Америки. До «КУРБАСІВЦІВ» він приїхав на один місяць, і зараз Львів має можливість насолодитися мистецтвом режисера й такого рівня і такої методи.

«Ти чогось шукаєш від кохання… А насправді це воно чекає чогось від тебе. Ти хочеш, щоб кохання доводило тобі, що воно існує. Хибний шлях. Це ти маєш довести його існування».

 Ці слова автора психологічної драми «Амнезія» Емануеля ШМІТТА, за твором якого режисер і художній керівник театру Володимир КУЧИНСЬКИЙ, зробив надзвичайно цікаву виставу, винесені на театральній афіші, як епіграф. Проте, цю думку я читаю в кожному виразному поруху тіла акторського ансамблю, чую її в кожному слові, яке волають або шепочуть актори. Три години вистава тримає в неймовірній напрузі глядача, спонукаючи його думати, думати, співчувати і розуміти…

 За браком «газетного часу», я не можу багато писати про кожну виставу, але після перегляду цієї роботи я могла сказати директору театру тільки одне слово: «БЕЗДОГАННО!» . І це була чистісінька правда.

 В кожній з цих вистав головну, чи майже головну роль, грав наш Олег СТЕФАН. Сьогодні Олег є зіркою театрального мистецтва у Львові. На нього чекають біля театру його прихильники, вмовляючи дати автограф, юні львів’янки ловлять його погляд на вулицях, посміхаються, багато поважних людей вітають Олега на кожному кроці. Таке враження, що ми не у Львові, де живе декілька сотень тисяч мешканців, а в Кілії, де є всього декілька тисяч людей. Олега знають, поважають, глядачі його дуже люблять. І це не випадково. Незважаючи на великі досягнення в акторській і педагогічній праці, Олег залишився простим, скромним, чуйним юнаком, який дуже любить свою Кілію і пам’ятає кожну хвилину, яку він проводив у своєму рідному місті з дорогими його серцю й досі, КІЛІЙЦЯМИ.

«Переяславська рада – не фантом, це процес, який призвів Україну до втрати її суверенітету та багато в чому – до втрати її духовного простору, що потягнуло за собою тяжкі каліцтва протягом століть» - так пише Лариса ІВШИНА в газеті «День» про Богдана Хмельницького, вистава про якого йде у Львівському театрі ім. Леся Курбаса. Головну роль Богдана виконує Олег СТЕФАН, то ж зрозуміло, що і на цій надзвичайно складній історично - філософській драмі глядач сидить затамувавши подих, слідкує за кожним рухом і кожним словом актора. В виставі «Богдан» (режисерська робота Володимира КУЧИНСЬКОГО), окрім Олега Стефана досконало виконують ролі директор театру Олекса КРАВЧУК (польський Король Владислав), сам режисер Володимир КУЧИНСЬКИЙ (Адам Кисіль), актори Андрій ВОДИЧЕВ, Микола БЕРЕЗА, Тетяна КАСПРУК, Орест ШАРАК, Тамара ГОРГІШЕЛІ…

 Акторський склад театру залишає незабутні враження від кожної вистави, бо щирість і талант, яких вони не шкодують для кожної душі, стають для глядача джерелом, ні з чим не зрівняних за силою, почуттів і думок.

Тож, коли я приїхала до Кілії, перше що мовила моя сусідка, - « Ви були у Львові! Вас там не вбили?» Вона була такою наляканою, вона так боялась, що ось зараз «нагрянуть» «львів’яни» і переб’ють всіх кілійців, що я ледве не розсміялась.

- Заспокойтесь, - сказала я їй. - Нікому ми не потрібні. Ніхто не збирається їхати до нас, а тим більше, вбивати. Львів’яни, які з давніх віків живуть в цій місцині – це дуже чемні, щирі і приємні люди. Так, вони шанують волю, шанують Україну, вони відчувають себе українцями не тільки за статусом держави, а й за покликом душі, вони нікому не дозволять бруднити свій рід, але вони й не намагаються нікому нав’язувати своїх переконань. Львів – це європейське місто високої багатостолітньої культури і джерело української духовності. А все те, що вам показували цілими місяцями по телебаченню – це повна нісенітниця і брехня.

Я була там, я все бачила на власні очі і була вражена тією брехнею, яка виливалась брудним потоком на людей з екранів телевізора. На Горі Слави, як її називають у Львові, і нашого « національного сорому», як кажуть про це місце багато людей в Україні сьогодні, на превеликий жаль, відбулась ще одна «вистава». Політична.

Запланована провокаційна вистава, щоб розколоти людей в країні, щоб осоромити українську націю і показати нас неосвіченими варварами, які не мають права на свою державу, на свою волю.

Три дні львів‘яни святкували День міста. На вулицях через кожні 300 метрів концертні та ігрові майданчики, державні прапори на кожному будинку, а то й по два та по три, тисячі людей заповнювали всі кав’ярні, крамнички, театри, музеї, різні атракціони. Все було гарним, святковим, мирним. На вулицях, в музеях, в бістро я чула всі мови: українську, польську, німецьку, французьку, англійську, російську і нікого це не шокувало, не дратувало і не викликало жодних емоцій чи протестів.

Дев’ятого травня, знаючи про те, що можуть бути якісь агресивні дії, (бо про це щодня мовило центральне телебачення), я пішла до центру міста, щоб побачити все своїми очима. На Проспекті Свободи діти спокійно малювали крейдою малюнки, інші грали в хокей на асфальті, багато «костюмованих героїв» сиділи на лавочках проспекту, ніби повернулись з минулих часів. Біля пам’ятника Тарасу Шевченку відбувався мітинг, на нього зібралось біля тисячі чоловік . Все це були люди поважного віку, чемні, інтелігентні. В мегафон зачитувались декларації, з критикою сучасної влади. Люди слухали, тихо розмовляли поміж собою, перехожі зупинялись, слухали трохи і йшли далі. Ніхто нікого не зачіпав. Ніяких інших прапорів, окрім державного ніде не було видно.

 Біля чотирнадцятої години, ми з Олегом гуляли містом в районі національного університету і раптом побачили колону членів спілки «Свобода». Колона, доволі велика, теж чемно, спокійно вишикувалась на тротуарі і організовано, зберігаючи дисципліну і порядок, це відчувалось у всьому, пішла вулицею. Поряд ішли мешканці, їхали автомобілі, але ніхто нікого не лаяв і ніхто нікому не заважав.

О третій годині дня я повернулась до свого помешкання, включила телевізор і побачила те, що потім показували цілому світу. Але, як я дізналась трохи пізніше від місцевих мешканців, події ці відбулися в одному єдиному місці, там на «Пагорбі», і тривали всього дві години. Окрім преси і тих, хто був зацікавлений в роздмухувані цього конфлікту, практично ні на кого більше ці події ніяк не впливали. Бо більшість львів’ян і гостей бачили все, що там відбувалось, тільки по телебаченню. А там, на «Пагорбі» були спеціально підготовлені «політичні актори». То ж ці провокації ще раз підтвердили просту істину - мене і моїх співвітчизників можновладці вважають недолугими рабами і холопами. І це знову нагадало мені, що перш за все, ми маємо вчитися думати і поважати себе, свою людську гідність, яку залишили нам предки і яку ми сьогодні можемо втратити на догоду недолугим політиканам і нещирим сусідам.

  Світлана ПАВЛІШИНА

 

Р.S. 29 травня цього року в залі Кілійської школи естетичного виховання проходив цікавий захід: презентація нової книги про історію старообрядців на Дунаї Олександра Пригаріна. На презентації зібрались майже всі бібліотечні працівники району, керівництво відділу культури, представники релігійної общини старообрядців Кілії. Все було гарно, до того моменту, аж поки одна з бібліотечних працівниць так не захопилась загальною ейфорією від того, що культуру нації, до якої вона належить, так звеличують і поважають в районі, що дозволила собі прикрий випад по відношенню до мене, як українки, і вважаю до всіх людей, які відчувають себе українцями в нашому районі. Вона образила мене, вона образила всю українську націю, публічно з щасливим обличчям розповідаючи про те, що «ліповани» не вважають українців людьми. Я була шокована. А присутні в залі плескали в долоні і сміялись. Я чекала на негайне вибачення від організаторів, та марно. Свято закінчилось, керівництво промовчало. Я відчувала себе зневаженою в своїй країні, де живу я і де багато століть до цього жили мої предки. То ж я вважаю, що відділ культури має публічно, через ЗМІ, вибачитись за недолугість свого працівника і особисто переді мною, бо я там була присутня і перед всіма українцями району за зневажливе ставлення до нас.

Прошу вибачення за свою вимогу, але я людина відкрита і звикла говорити людям в очі те, що про них думаю.

Поделиться:
Просмотров: 2199 | Добавил: korr | Рейтинг: 5.0/3
Всего комментариев: 10
+3   Спам
1 BOBAHC   (04.06.2011 06:10:55) [Материал]
В таких випадках треба не вибачень чекати а до районної прокуратури звертатись, не можна залишати безкарними такі дії. angry

+4   Спам
2 Эста   (04.06.2011 08:21:42) [Материал]
Цікавий матеріал. Підтримую. Респект 100%!

Дякую за відгуки та за підтримку моєї позиції.

+2   Спам
4 Иванко   (06.06.2011 12:36:54) [Материал]
Доля познайомила мене з Олегом 19 років тому.Ми з ним багато розмовляли про театр, культуру. Як раз почала працювати українська служба Бі Бі Сі. І мене здивувало, чому російську пряму мову перекладали на українську. Олег сказав, що не всі в Україні знають російську мову і Бі Біб Сі слухають українцці за кордоном. (Місяць тому Бі Бі сі перестала працювати). На мою проползицію дати інтерв"ю для ДЗ, відмовився. Сказав, що не такий він відомий. А десь рік тому чув його на радіо ЕРА FM. Майже годину відповідав на запитання слухачів. Згадав наше місто. Кілія має пишатися таким актором. А чому Олег не є почесним громадянином нашого міста???

+2   Спам
5 UAllex   (06.06.2011 13:59:13) [Материал]
Тому що "почесним"у нас просто так стати неможливо, тим більше від культури, для цього необхідно мати невеликий завод ... ну або хоча б ковбасний цех ...

+3   Спам
7 Gep_gep   (06.06.2011 18:54:28) [Материал]
///для цього необхідно мати невеликий завод ... ну або хоча б///

-"хоча б" хресником чи просто перебувать в почесній когорті "шісток" товаріща Борисича Непотопляємого!

+3   Спам
Так. Олег Стефан дуже скромна пюдина. Він і на мене ображається якщо я його, на його думку "перехвалюю". Але я завжди говорю тільки те, що щиро відчуваю і те в чому розуміюсь. Я ніколи в житті нікому на "погане" не сказала "добре", а на гарне " - погане". Така вже моя вдача від самої природи. А про Олега пишу, тому що вважаю, що кілійці мають знати своїх земляків, які дійсно по-справжньому заслуговують на повагу.

+1   Спам
8 lyoncha8   (08.06.2011 20:42:12) [Материал]
Підтримую пропозицію Вованса щодо звернення в прокуратуру. Хто ж той украиноненависник?

+1   Спам
Як на мене, то я задовільнюсь елементарним вибаченням через ЗМІ, офіційного органу, яким є відділ культури. Але, "трошки" знаючи стиль роботи і рівень моральної відповідальності за ту справу, якою деякі працівники, /не всі, підтверджую, не всі, але є й такі, як ті що виступали на тому заході/, займаються виховною робоотою у суспільстві, передбачаю, що вибачень не буде. Буде що завгодно, але не те, чого я і ті окремі люди нашого міста, які мене підтримують в цьому питанні, чекаємо від тих працівників, що отримуючи державну заробітну плату, не дбають про повагу до цієї держави.

10 Biwof   (08.06.2015 23:21:58) [Материал]
Всім кому цікаво пропоную замовляти квіти тут http://rozalli.lviv.ua/. вчора замовив дівчині. Дуже класно все зробили.

Добавлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи.
[ Регистрация | Вход ]