Суббота,28.05.2022,12:20:25
Приветствую Вас, Гость, не хотите войти?

ДПС України представляє мультфільм „Місто мрії”
Главная » 2015 » Июль » 7 » «Наше Купайло з верби, а ти, Іване, прийди!»
12:27:13
«Наше Купайло з верби, а ти, Іване, прийди!»

Фольклорна обрядовість літньої пори, як і в інші періоди року, тісно пов’язана з природними процесами, прадавніми культами та міфологією. Найголовніше, центральне, свято «теплого» періоду відзначають  7 липня – Івана Купала, яке багате на обрядодії й ритуали: ворожіння, гульбища, купальські піснеспіви!

Це велике свято припадає на Петрівку – період найдовших днів і найкоротших ночей у році. А саме Купало (за старим стилем 24 червня) є днем літнього сонцестояння, коли «день із ніччю рівняється». І саме в цей час життєві сили природи досягають свого апогею, а трави й квіти набирають цілющих властивостей і, навіть, переходять з місця на місце та розмовляють одне з одним. Знаючи це, ще до схід сонця збирати лікарські рослини йдуть не тільки знахарі й шептухи, костоправи та відьми, а й пересічні люди для власних потреб. А в купальській пісні співається:

На Івана Купала

Цілу нічку блукала

Розмай-зілля шукала...

Прадавні люди вірили, що на Купала «сонце купається у воді», яка в цей час особливо тепла. Про це сакральне єднання стихій, Сонця, як уособлення вогню, й Води, видатний письменник та дослідник української міфології І. Нечуй-Левинський писав: «Ясні літні небесні зливи, сонце, блискавка й грім спільними силами ніби купають землю, даруючи їй найбільшу в час празника Купайла родючу силу… На празник Купайла люде купались у воді, віруючи в її чудову силу».

Купальські вогні свого часу горіли по всій Європі. Та найдовше купальські обряди збереглися у слов’янських народів.

Білоруси в ніч на Купала забивають у землю великий кіл, обкладають його соломою і палять. А коли вогонь розгориться, господині кидають на вогнище березові гілки й примовляють: «Кабы мой ленъ былъ также великъ, как ета березка!».

В Сербії пастухи запалюють смолоскипи і обходять з ними овечі загороди та коров’ячі стайні, а потім складають ті смолоскипи до купи на найближчому пагорбі й лишають їх догорати. А про Купала кажуть: «На ньего сунце на небу три пут од страха стане».

Чехи запалюють змочені в дьогті віники та бігають з ними полями, розмахуючи ними в повітрі.

А в болгар існує легенда про те, що в день Івана Купала сонце танцює, крутиться і розмахує шаблями.

Польські дівчата печуть ритуальне печиво, виходять на ранішній зорі в поле, розкладають його на білому обрусі (скатертині) й примовляють: «Graj, słońce, graj, tutaj sa twoi słończeta (печиво)».

В Україні, як і в інших слов’янських народів, купальські обряди мають відголоски давніх вірувань й низку пересторог: розкладання оберегового зілля (кропиви, полину) по вікнах оселі від відьом, прикрашання деревця, водіння хороводів довкола його, величання Купала й Лади («дружина Купала», уособлення води) та багато інших.

Одним з найпоширеніших обрядів є вінкоплетіння, який виготовлявся дівчатами з місцевих запашних трав та рослин (залежно від регіону). Наприклад, брат-і-сестра, жито, м’ята й меліса, рута, любисток, чебрець й васильок та багато інших. Ці вінки по завершенню свята пускали водою і по тому, як він пливтиме (швидко, повільно, не приведи, Боже, потоне) дівчина й тлумачила свою долю про майбутній шлюб. Часто дівчата встромляли у вінки й запалені свічки, які крім сакрального призначення ще й освічували їх рух.

Щодо обов’язків хлопців, то вони мали зрубати деревце, яке подекуди називають «купайлиця», «купайло», «гільце», «марена» тощо, а також розвести вогнище, що горітиме усю ніч. Саме через нього хлопці та дівчата й перестрибували, загадуючи собі довге життя та гарний врожай, а при цьому приказували:

За цілий год плигала,

Іван Купала!

Усе лихо під ноги стоптала!

Цікаво, що в давнину у такий спосіб через дим від вогню на них переходить дух лісу, який жив у зрубаному деревці. А згодом обряд перестрибування через вогонь став символічним очищенням перед жнивами. Також купальський вогонь позбавляє від хвороб та чар (а раніше частенько приворожували чи врочили), надає цілющої сили.

А поблизу вогнища відбувалися ті славетні купальські ігрища та забави, про які ще кажуть, що хлопці паруються з дівчатами і рушають до лісу шукати Перунів цвіт (цвіт папороті). Любовні ігри продовжувалися всю ніч і завершувалися ранком обрядом спільного купання в річці чи озері. А тому, відповідно, у купальських піснях дуже розвинена тема кохання та тілесної любові:

Ой на Івана на Купала

Вийшла дівчина гарно вбрана…

Ой ти, дівчино, ой ти, ой ти,

Коли б до тебе в свати прийти?

Прийди до мене й увечері,

Щоб воріженьки не бачили!...

До речі, молодь в обов’язковому порядку мала брати участь у купальському святкуванні. А в текстах деяких купальських пісень звучать слова, якими запрошують і, навіть, погрожують тим, хто не прийде:

Хто не вийде на Купала,

Шоб воно лягло та й не встало!

Святого Петра не дождало.

Шоб воно лягло колодою,

А завтра встало з хворобою.

Хто не прийде вільця вити,

Загадаємо собак бити!...

Звичайно, дівчата й хлопці на Купала не втрачали нагоди покепкувати одне з одного, а тому й співали:

На нашой вулиці

Чорти-хлопці не молодці!

Вбили жабу на колодці,

Поділили по лапочці.

А Іванку ціла жаба,

Щоб любила стара баба!

І хоча в гуляннях традиційно брали участь лише неодружені парубки й дівчата, та споглядати на них збиралися біля річки чи будь-якого іншого водоймища усім селом. Так, молодиці та чоловіки приносили вареники, горілку й частувалися та припрошували молодь.

Як ви, наші читачі, вже помітили, в контексті загальноукраїнських традицій ми намагаємося вишукувати наші регіональні особливості у тому чи іншому обряді, звичаї чи святі тощо. А тому цікавою знахідкою для нас стали етнографічні записи О. Воропая, авторитетного українського етнографа й фольклориста, письменника, який, до речі, народився та навчався в Одесі, здійснені в с. Дуфинівці (сьогодні с. Дофінівка Комінтернівського р-ну). Тож до уваги купальський обряд центральної частини Одеської області.

Дівчата готують гілку дерева (якого саме не відомо), заносять її до хати, лаштують по центру і квітчають квітами та різнобарвними паперовими стрічками. Саме це і є купальське гільце. І відбувається ця процесія, як і належить, у супроводі купальських пісень. А хлопці весь час чатують за дверима і намагаються увірватися до хати. Коли гільце готове, дівчата урочисто рушають із піснями через село до моря, а дорогою хлопці їх обливають водою – заважають нести гільце. Його несе одна з найміцніших дівчат, щоб при необхідності відбитися від парубків. А у місцевих піснях співали:

Ой летять гуси чубатії,

Дуфнівські хлопці шмаркатії.

Ой летять гуси сизокрилі,

Вапнярські (сусіднє село) хлопці чорнобривії.

Зустрічні баби сваряться на хлопців, щоб ті не обливали дівчат водою. Нарешті, прибувши до моря, уся молодь сідає в один великий човен і пливе на глибину. Разом з ними у човні і музика, що грає на гармоні чи на іншому інструменті, створюючи відповідний веселий настрій. Відпливши від берега, дівчата кидають гільце у море – топлять:

Ой купався Іван та в воду впав,

Було б тобі, Іваночку, не купатися,

Зі старими бабами розпрощатися,

З молодими дівками цілуватися.

Після того усі повертаються назад і купальське гуляння як таке завершується. За спогадами місцевих, вогнища у с. Дуфинівці ніколи не розпалювали і, відповідно, не стрибали через нього.     

Традиційно в таку особливу пору люди спостерігали і за погодою, а від того й народжувалися народні прислів’я та приказки: після Купала не треба жупана; на Івана нажала, а на Петра напекла; до святого Івана робить муха (у значенні бджола) на пана.

Чимало до нас дійшло й прикмет: велика роса на Івана – буде врожай огірків та горіхів, а як гроза, то горіхів буде мало або й порожні; як зоряна Купальська ніч – вродять гриби, дощовий день – на врожай тощо.

На щастя, і плетіння вінків, і плигання через вогонь, і нічне купання у магічно теплій воді є улюбленими обрядами сучасної сільської, а особливо міської молоді, яка з року в рік із радістю збирає на купальські гуляння! А тому, сподіваймося, що стрибаючи через Цар-вогонь і купаючись у Цариці-воді (живій воді), з яких утворився світ, ви не лише весело розважитеся, а й очиститеся від злого та наберетеся сил на весь рік!

А. Чумаченко, аспірантка кафедри фольклористики КНУ ім. Тараса Шевченка

Поделиться:
Категория: Публикации ДЗ | Просмотров: 2269 | Добавил: korr | Рейтинг: 0.0/0
Всего комментариев: 0
Добавлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи.
[ Регистрация | Вход ]