Четверг,19.10.2017,23:03:55
Приветствую Вас, Гость, не хотите войти?

ДПС України представляє мультфільм „Місто мрії” Стильные мобильные. Samsung Galaxy grand. Заказывай.
Главная » 2017 » Август » 11 » Хроніки «Довжанського котла»
12:10:54
Хроніки «Довжанського котла»

7 серпня, рівно три роки назад 12 прикордонників від Ізмаїльського загону разом із своїми побратимами вирвались із «Довжанського котла». Вони входили до складу зведеного підрозділу від усього Південного регіонального управління - 5 мото-маневреної групи, чи просто 5 ММГ. Саме так її всі називали, за для стислості.

Згадаємо про події, які інакше, як пеклом і не назвеш. У травні-червні 2014 року практично кожен день наші прикордонні підрозділи і пункти пропуску Луганської та Донецької областей піддавались обстрілам з боку терористів. Після чого прикордонники були вимушені відійти на запасні пункти управління. Контроль над кордоном практично був втрачений. З метою повернення контролю над державним кордоном було створено угрупування «Кордон». Завданням для 5 ММГ було повернення контролю над кордоном у напрямку Бірюкове - Довжанськ - Свердловськ. Під час маршу до с. Бірюкове практично всі шляхи до нього були підконтрольні сепаратистам. Залишилася тільки одна дорога, по якій можна було дістатися до місця призначення. І коли 5 ММГ прибула на місце, вона фактично вже знаходилась в оточенні. В районі вищевказаного селища прикордонники закріпилися на висотці у чистому полі, засіяному кукурудзою. Вже тоді пункт пропуску «Довжанський», був захоплений терористами із самопроголошеної республіки ЛНР.

За день до прибуття прикордонного підрозділу, туди прибули десантники з 79 високомобільної бригади. Командуванням десантників і прикордонників для всіх сил було визначено позиції, і відданий був наказ про їх облаштування. Вже у перший день українських прикордонників було обстріляно з гранатометів і снайперських гвинтівок калібру 12,7 мм, виробництва російського оборонпрому.

Після облаштування позицій, служба прикордонників полягала у виставленні та організації роботи блокпоста, не далеко від місця дислокації табору.

Жив весь особовий склад в окопах. Прийом їжі був організований в дві зміни. Одна знаходилася на позиції, а інша приймала їжу. Основною проблемою була доставка води. Кожен виїзд за водою прирівнювався до військової операції, оскільки джерело води знаходилося на підконтрольній бойовикам території. Для супроводу машини з цистерною відправляли бойову охорону мінімум з двох БТР і танка. Воду економили. На одну людину на добу приходилося близько трьох літрів води. Військові навчилися митися і прати білизну у півтора літрах води. Що ж стосується духовної їжі, то був і телевізор. Його хлопці поставили всередині згорілого УАЗа. За допомогою дизельного генератора дивилися по телевізору новини.

1 липня була проведена операція зі звільнення пункту пропуску «Довжанський» (далі – ППр «Довжанський, або ППр»). Спочатку планувалося, що зачистку проводитимуть 5 ММГ і 79 бригада десантників, під прикриттям артилерії. Але в останній момент командуванням було прийнято рішення, зробити це за допомогою тільки артилерії. Після того, як було вибито всіх сепаратистів з ППр, до нього для служби відправили 2 прикордонні застави. Всього до 5 ММГ входило 4 застави. 10 днів поспіль застави, що знаходилися в ППр, були піддані серйозному мінометному обстрілу. В результаті одного із запеклого обстрілу серед особового складу, з'явилося багато поранених. Командуванням угруповання «Кордон» було прийнято рішення про заміну застав 5 ММГ на резерви угрупування. У ППр увійшли Могилів-Подільська, Білгород-Дністровська та Одеська мобільні застави. Так, і несли службу з періодичними обстрілами позицій наших прикордонників з мінометів, гранатометів і т.д.

11 липня російсько-терористичні війська активували бойові дії. Наші військові, звичайно ж, відповідати вогнем у бік суміжної території не мали права. Саме, з цього дня почалися масовані атаки реактивних установок «Град» з території Російської Федерації.

Цього ж дня під час обстрілу «Градами» позицій військових під с. Зеленопілля загинуло багато патріотів, у тому числі і начальник Навчального центру Державної прикордонної служби України генерал-майор Момот Ігор Федорович. Від цієї новини зазнали потрясіння вся прикордонна служба України, а більше за всіх – особовий склад Навчального центру Держприкордонслужби України та Ізмаїльського прикордонного загону.

У цей же день замкнувся «Довжанський котел». Припинилися поставки боєприпасів і харчів. В ніч з 14 на 15 липня позиції силовиків під Бірюковим накрило залпом «Граду» з 20 ракет. Всі вціліли. З 16 липня практично кожен день піддавалися обстрілу з РСЗВ «Град» як блокпост, так і місце дислокації.

У зв'язку із ситуацією, що склалася командуванням було прийнято рішення про перехід із Бірюкового до ППр «Довжанський». В надії на те, що з боку Росії припиниться обстріл з «Градів» під загрозою, що зачеплять своїх. Адже навпроти ППр «Довжанський» стояв російський «Новошахтинськ». 17 липня завершився перехід з Бірюкове до ППр «Довжанського». Зайняли кругову оборону, так як ворог був звідусіль. І чекали поки українська армія, розчистить шлях до позицій прикордонної 5 ММГ, 79-тої десантної бригади та 24-тої механізованої бригади.

Задум, що стосується обстрілу «Градами» виявився вірним. Тільки один раз акуратно, щоб не зачепити російську територію, по позиціях українців вдарив «Град». А в іншому тривав мінометний, гранатометний обстріл. Пізніше російське військове керівництво зрозуміло, що таким чином вибити силовиків їм не вдасться, і вони зважилися на більш жорсткі методи. В хід пішла великокаліберна артилерія. Почалися обстріли з 150-мм самохідних артилерійських установок. На відміну від «Градів» і мінометів, які розривалися по визначеному периметру, снаряди САУ мали властивості вриватися в землю і більш точно влучати в ціль. Так артилерією «братньої» країни, було знищено і виведено з ладу багато військової техніки. Перший важкий артобстріл був 25 липня.

Звичайно, точність ця була забезпечена за допомогою безпілотних літальних апаратів. Найчастіше вони прилітали з боку Росії. У режимі он-лайн передавалася інформація про живу силу і техніку сил АТО. Паралельно з цим, позиції українців піддавалися обстрілу із САУ. Періодичність таких обстрілів було, як правило, раз на два дні. Після закінчення обстрілу, «безпілотник» демонстративно відлітав на територію сусідньої держави. На російський пункт пропуску виходили прикордонники і «працювали, як ні в чому не бувало».

В той же час, наші війська робили все можливе, щоб пробити шлях до оточених.

Всього через територію Російської Федерації вивозили поранених і вбитих 4 рази. При цьому наших прикордонників і армійців допитували у російському ППр «Новошахтинськ» прикордонники і люди у цивільному. Після чого, їх доставляли до діючого українського пункту пропуску.

4 серпня командуванням всіх силових структур, було ухвалено рішення про евакуацію з  пункту пропуску «Довжанський» і просування до основних сил. В ніч з 3 на 4 серпня був зроблений перший ривок до Зеленопілля. Даний населений пункт, був визначений пунктом збору для всіх підрозділів, що потрапили в «Довжанський» або, як його ще називають «Південний» котел. Там 5 ММГ разом з іншими пробули два дні. 6 серпня була отримана команда, прориватися далі. Вранці о 04.00 6 серпня вони знялися із Зеленопілля і вийшли на селище Дяково. Вийшло всього 3 колони. 5 ММГ йшла 3-тьою колоною. На Дяково зібрались всі інші підрозділи. І десь о 15.00 6 серпня почали прориватися до своїх основних сил. З усіх боків вівся обстріл із  реактивних установок і артилерії, а саме з боку сусідньої держави, і з боку окупованих сепаратистами територій. Втрачалася техніка, гинули люди. 7 серпня вийшли до м. Амвросіївка, де залишили всіх поранених. Після Амвросіївки вийшли на Бердянськ.

На шляху руху колони бойовики вирили рів, в якому почала застрягати техніка, а з лівого боку від нього, в лісосмузі організували засідку, з якої вели обстріл з гранатометів і кулеметів.

12 серпня 2014 року в Ізмаїльському прикордонному загоні відбулася урочиста зустріч героїв, з нагоди повернення їх із зони АТО. Всіх тоді привітав начальник Ізмаїльського загону, керівництво міста та області.

З «Довжанського котла» повернулися усі 12 військовослужбовців від Ізмаїльського прикордонного загону. Два бійці отримали поранення.

Взагалі у облозі під «Довжанськом» загинуло 10 героїв-прикордонників, 36 - дістало поранення та 5 рахуються такими, місце знаходження яких невідоме.

Прикордонники та народ, ніколи не забудуть прізвища героїв, що відали своє життя за безхмарне небо над ненькою Україною.

Ігор Перегняк,

начальник прес-служби ІПЗ, підполковник

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Поделиться:
Категория: Публикации ДЗ | Просмотров: 160 | Добавил: korr | Рейтинг: 0.0/0
Всего комментариев: 0
Добавлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи.
[ Регистрация | Вход ]