Пятница,20.05.2022,13:51:23
Приветствую Вас, Гость, не хотите войти?

ДПС України представляє мультфільм „Місто мрії”
Главная » 2015 » Апрель » 10 » «А вже недалечко червоне яєчко»
14:17:38
«А вже недалечко червоне яєчко»

Кульмінація весняного періоду та головне торжество для християнського люду - велике свято Великодня, Пасхи або Світлого Воскресіння Христового! Всюди радісно вітаються: «Христос Воскрес – Воістину воскрес!». А церковний хор співає:

«Христос Воскрес! Смертю смерть поправ.

І сущим во гробі живот дарував…»

Цей справді Великий день багатий на родинні та громадські обряди, звичаї та дійства. Але передує святу тиждень активної підготовки, яка розпочинається від Вербної неділі і триває аж до церковної всеношної служби.

"Великодня утреня" - М.Пимоненко

Розповімо більш детально про деякі обряди, які мають давню історію і поширені в багатьох регіонах України. Наприклад, особливим днем перед Великоднем є Чистий або Страсний четвер. Цього дня ще з ночі жінки розпочинають пекти паски. Звичайно, що рецепти та форма великоднього хліба, його оздоблення та начинка можуть відрізнятися, але традиційно – це висока паска з білого пшеничного борошна. Від кілійської жительки Валентини Коломієць (Лужанської) 1944 р. н. ми довідуємося про тонкощі зачинання, вимішування та випікання великодньої паски, яку їхня родина виготовляє багато років:

«Протів четверга, десь у 4 ранку замісюється на опарі (гаряче молоко з дріжджами) у дерев’яних ваганах (таз) чи кориті мука із яєчками. Міситься кісто 2 часа, не менше, шоб аж «бульки» були.

У глиняній печі круглої форми запалюємо кулик (снопик з хмизу), який добре займається. Хмиз горить сначала по одну сторону печі. Потом топимо другий кулик по другій бік. І так палимо в різних кутках 5-6 куликів. Зразу цегла у печі закуряна, а як нагрілась – «вижаряна», робиться красною. Тоді вигортається увесь жар. На черінь (зовнішня частина печі) кидається мука і дивишся: як загорається – рано паску класти, а як рум’яніє – то вже можна.

Паски раньше робили дуже високими у железних формочках. А тепер низенькі роблять. Ше печуть рулєти із розою чайною. Паску перемазують білком з яєчка і усе разом кладуть у піч. Там вона від 40 минут – до часу».

Традиційно щороку під час цього надзвичайно давнього ритуалу єднається уся родина, а при цьому панує тиша, спокій та Великодній настрій. До церковної служби треба втриматися і не їсти паску, бо це вважається за гріх.

Ще одним давнім обрядом є писання писанки (фарбовані або орнаментовані яйця). Цей сакральний процес вимагає неабиякого хисту, а тому є справжнім взірцем традиційної художньої творчості. Для кожного регіону України характерні локальні орнаментальні мотиви та своя кольорова гама. Взагалі яйце - це символ життя, проміжна ланка між реальним світом і світом духів, що звуться «рахманами». За повір’ями, на третій день Паски шкаралупу з великодніх яєць треба кинути у воду, яка понесе її аж за море, примовляючи: «Пливіть, пливіть у тумани, де живуть брати-рахмани… ». Лише коли ця шкарлупа до них допливе, дізнаються рахмани про те, що на землі наступив Великдень і справляють свій так званий «брахманський Великдень».

Окрім писанок фарбують і крашанки здебільшого у червоний, жовтий, синій, зелений і золотистий кольори. Сьогодні використовують штучні барвники, а раніше видобували з пролісків, лушпиння цибулі, яблуневої кори, моркви, ягід чорної бузини, «віннячка» тощо.

Також усюди в Україні до Великодня, як і до Різдва, «колять» поросят чи кабанців (бажано у Чистий четвер, щоб «сало було чисте»).

Тож від Вербної неділі вже пройшов тиждень: хати засяяли чистотою, садочки «засміялися», стайні приведені до ладу, у коморах купа смакоти, а люди святково вбрані йдуть ще з ночі проти неділі на службу Божу у церкву. Із собою кожна родина бере пасхальний кошик, який наповнений пасочками, ковбасками, крашанками, печеним сиром, сіллю тощо. Прихожани стають довкола церкви, розкладають свої корзини, запалюють свічки. Сила-силенна людей, справжній живий квітник! Великодній світанок! Дзвонять дзвони і всеношна служба закінчується! Урочиста мить і святий отець обходить церкву тричі, освячуючи їжу та вітаючи прихожан:

- Христос воскрес!

- Воістину воскрес! – відповідають йому.

Опісля служби дорогою додому люди намагаються донести свічку запаленою, але якщо раптом вона згасне, годиться «оживити» вогонь в сусіда. Нею вдома роблять хрестики на порогах, щоб світлі духи оберігали оселю.

Повернувшись додому із корзиною повної смакоти, уся родина збирається «розговіться». Та спочатку, як належить, одне з одним «христосяться» - тричі цілуються та вітаються: «Христос воскрес – Воістину воскрес!». Також необхідно вмитися кожному члену родини із миски, на дні якої лежать крашанки. Щоправда, в деяких регіонах вмиваються до розговин, а в деяких – після.

Родина читає молитву, поминає померлих родичів та сідає розговлятися до столу, що аж ломиться від найліпших великодніх наїдків та напоїв. Починають зі свяченої паски, печеного сира, яєчок, що так кортіло скуштувати, частуються чаркою вина чи горілки та смакують інші ласощі.

Але окрім святкових застіль ще донедавна в Україні існували, а в деяких її куточках й досі існують, різноманітні забави й заходи. Наприклад, дівчата на подвір’ї церкви чи собору водять весняні хороводи, співаючи пасхальних веснянок.

Ще у Великодні дні існувала традиція гойдання на гойдалці. На майдані у центрі села або біля церкви хлопці будували гойдалки або «качельні». Від самого ранку до пізнього вечора протягом трьох днів біля гойдалок роїлися і молодь, й діти, і старші. Ця традиція була поширена чи не в кожному селі й місті нашого Буджака! Весело про цей час згадують жителі с. Ларжанки Ізмаїльського р-ну: «Робили «качельню» в центрі села у вигляді примітивного чортового колеса, де за сидіння служили 4 і більше дерев’яних ящиків. Парубок шле за дівчиною посередника і каже: «Біжіть мені оту приведіть! Ой, ії ведуть, она пручається. А як посадили в ящик, катають, крутять!». Цікаво, що навіть в Одесі  аж до 30-х рр., як описує етнограф                  О. Воропай, рік-у-рік на Великдень була гойдалка разом з «каруселею на Куликовому полі» біля головного палацу.

А от діти гралися із крашанками чи писанками у «навбитки» або «кидка». За правилами цих ігор, переможець отримував найбільше яєць. А в пасхальних веснянках співають:

«А вже недалечко червоне яєчко!

Дай Боже діждати, його куштувати.

На лавочку сісти це яєчко з’їсти!...»

А. Чумаченко, аспірантка

 кафедри  фольклористики

Інституту філології КНУ

імені Тараса Шевченка

 

Поделиться:
Категория: Публикации ДЗ | Просмотров: 1707 | Добавил: korr | Рейтинг: 0.0/0
Всего комментариев: 0
Добавлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи.
[ Регистрация | Вход ]